Дитина не хоче ходити на тренування: що робити батькам

Це нормально: кризи бувають у кожного

Із такими ситуаціями тренери стикаються дуже часто. Аліна Павлюк насамперед пояснює батькам: це нормально — і не лише в карате, а в будь-якому спорті, якщо дитина займається ним по-справжньому. Криза може статися в 7 років, у 8, у 16 — і не раз. Головне — навчитися її прожити й не опускати руки.

У мене теж були періоди, коли я не вигравала, програвала, мала низьку самооцінку. Коли я сама попрацювала над собою — над самооцінкою, над усім цим, — стало легше, і стався прорив.

Знайдіть причину

За небажанням ходити на тренування майже завжди щось стоїть. Іноді це звичайна лінь. Але буває й глибша причина:

• втома й перевантаження — школа, уроки, тренування;
• стосунки в групі чи в клубі;
• дитина не бачить результату: немає медалей, атестацій, і їй здається, що вона стоїть на місці;
• лінь — тоді потрібна наполегливість дорослих.

Від причини залежить, що робити далі: від утоми допоможе одне, від відчуття «стою на місці» — зовсім інше.

Якщо дитина скаржиться на біль, погане самопочуття або на те, що її ображають у групі, — це не лінь. Обговоріть це з тренером одразу, а за потреби зверніться до лікаря.

Тренер, дитина і батьки: робота в трикутнику

Аліна Павлюк називає це роботою в трикутнику: тренер працює з дитиною і з батьками, батьки — з дитиною і з тренером. Разом з’ясовують, що дитина відчуває, як поводиться вдома й на тренуваннях, — і лише тоді працюють над причиною.

Що можуть зробити батьки:

1. Спокійно поговорити з дитиною: що саме зараз не подобається?
2. Розповісти тренеру, що ви бачите вдома: утому, настрій, скарги.
3. Разом із тренером вирішити, що змінити.
4. Не ухвалювати рішення «кидаємо» на емоціях.

Чому зараз кризи трапляються частіше

За спостереженням Аліни, зараз діти стикаються з кризами частіше: через війну менше змагань і менше можливостей мотивувати спортсмена — і в батьків, і в тренерів. Тому в DZEN намагаються підтримувати клубне життя: тренер придумує цікаві тренування й проводить клубні змагання, де діти отримують медалі й кубки. Маленькі кроки, які допомагають дитині бачити свій прогрес.

Ще один видимий результат — атестації на пояси: новий колір пояса показує дитині, що вона рухається вперед. Про турніри — на сторінці «Змагання», а про поїздки, свята й табір — у розділі «Життя клубу».

Не йти в дитини на поводу

Буває, що батьки не мають авторитету й щоразу поступаються дитині. Але якщо кидати спорт за першої ліні чи складності, така сама модель може повторюватися й далі в житті: стало важко — кинув. Характер гартують не лише приємні моменти, а й складні. Коли дитина їх проживає, вона стає сильнішою.

Аліна знає це з власного досвіду. Колись вона вирішила, що краще знає, що їй потрібно: кинути карате й піти на танці. Батько не погодився — надто багато часу й сил уже вкладено, щоб зупинитися.

Саме завдяки його наполегливості в мене все вийшло. І зараз я йому, навпаки, вдячна.

Діти можуть ображатися зараз, але, подорослішавши, часто дякують батькам за те, що ті не дали кинути.

Як це працює в DZEN KARATE CLUB

Усі групові заняття в обох залах — на лівому і правому березі Дніпра — веде Аліна Павлюк. Якщо дитина втратила інтерес до тренувань, розкажіть про це тренеру: разом знайдете причину і вирішите, що змінити.